Стародавні медики мали досить оригінальний
погляд на лікування запорів.
Ефективність листя сени була відома ще в давньому Єгипті. Листя касії - вона ж сена - дрібно нарізалися і заливалися на ніч окропом. Наступного дня ліки вже вважалися готовими. А у Римі лікарі радили пацієнтам рятувалися від запорів недостиглої айвою, а також змазуванням пупка розчином вовчої жовчі в молоці. Гіпократ вважав найкращим проносним варене осляче молоко з медом, якщо ж і це не допомагало, то людині робили кровопускання з судин правої руки. А на Русі, як і при багатьох інших захворюваннях, традиційно лікувалися медовухою.