Судячи з назви (mare в перекладі з італійської означає море), основою соусу маринара повинні бути дивовижні мешканці підводного світу. Але насправді маринару готують виключно з продуктів, що ростуть на суші – стиглих томатів, золотої цибулі, духмяних прянощів, чесноку та запашної оливкової олії. Дивно, правда? Якщо ж поринути в історію мореплавства, можна знайти просте пояснення. Саме моряки вважаються кулінарними винахідниками соусу маринара. Адже провіант для тривалих морських експедицій повинен був довго зберігатися. A ще бути дешевим, простим і ситним. Соус відповідав усім вимогам: він дуже довго не псувався завдяки спеціям, прянощам та помідорам, які містять багато корисних речовин і органічних кислот – яблочну, лимонну, винну та щавлеву. Kрім того, маринара чудово смакував до будь-якого гарніру, мяса і навіть шматка хліба. Так гастрономічне відкриття підкорювачів морських просторів увійшло до національної кухні Італії. Тому сьогодні, як і двісті років тому, чудовий томатний соус Marinara - основа багатьох повсякденних та святкових страв, які люблять в усьому світі. Ну а зараз рецепт. Для приготування потрібні лише якісні інгредієнти, бажання і трохи терпіння: 2 кг стиглих, солодких помідорів; 8 зубчиків часнику; 1 середня цибулина; 3 ст.л. подрібненого свіжого базиліка або 1 ст.л. сухого; 1 ч.л. меленого чорного перцю; 1/2 ст.л. солі; 100 мл оливкового масла. Помідори ошпарити окропом і зняти шкірку, а потім порізати на невеликі шматочки. Влити в глибоку пательню олію, засмажити до золотистого кольору дрібно нарізанi очищені цибулю і часник, додати помідори, базилік, сіль, перець та добре все перемішати. Духовку розігріти до 200 градусів С та запікати близько години. Трохи охолонути, а потім перебити блендером - соус готовий! До чого завгодно – до піци, спагетті, лазан’ї, равіолі, навіть до шашлику. Зберігати маринару можна в холодильнику, можна закатати в стерилізовані банки, а можна просто заморозити. Buon appetito! #норгалакс #norgalax #здоровье #запори #лікуваннязапору #мікроклізманоргалакс #norgine #pizzafest #saucemarinara #marinara #italianpizza #napoli

Час від часу корисно переглядати свої звички і поміркувати над деякими вічними питаннями. Наприклад, навіть таким:« А чи правильно я сиджу на унітазі? » На останнє запитання вкрай складно отримати чітку однозначну відповідь. Але, поекспериментувавши, можна внести зміни в процес. Такої ж думки дотримувався ізраїльський лікар Дов Зікіров. В межах свого експерименту він спостерігав за контрольною групою з 28 осіб, які щодня відвідували туалетну кімнату, приймаючи при цьому одну з трьох поз: розслабившись на унітазі нормального розміру; так само, але сидячи на унітазі дуже маленького розміру; присівши навпочіпки, як на природі під кущем. При цьому час дефекації фіксувалося за допомогою таймера, після чого заповнювалися анкети. Результати були такі. Акт дефекації типу «на природі» займав в середньому 50 секунд; випробовувані після випорожнення в такій позі описували свій стан як «відчуття повного випорожнення». Коли вони сиділи в звичній позі, процес тривав в середньому 130 секунд, і суб'єктивні відчуття були гірше. Справа в тому, що наш закріплюючий апарат влаштований таким чином, що, коли ми сидимо чи стоїмо, він не може розкритися повністю. Існує м'яз, який охоплює пряму кишку петлею, як ласо. В результаті такий механізм стає додатковою ланкою до наявних м'язових пристроїв. Можна провести аналогію зі шлангом для поливання. Якщо його зігнути, а потім швидко розправити, то через кілька секунд вода знову починає вирувати. Повернемося до блокуючого перегину на прямій кишці. Отже, калові маси просуваються до вигину. Так само, як на автотрасі, на повороті відбувається гальмування. Замкові сфінктери, коли ми знаходимося в положенні стоячи або сидячи, докладають найменших зусиль для стримування руху калових мас усередині організму. Як тільки м'яз змінює положення і перестає впливати на кишечник, усувається перегин. Шлях вільний, і ніщо більше не заважає «натиснути на газ». Положення навпочіпки - це еволюційно природне положення нашого тіла при дефекації. Тож, з появою унітазів в приміщеннях сидіти верхи на унитазі увійшло в звичку наприкінці XVIII століття . Але пояснення типу «печерна людина завжди ...» є дещо сумнівним аргументом для медиків. Хто сказав, що в положенні навпочіпки м'язи розслабляються таким чином, що забезпечується безперешкодний рух по кишечнику? І ось японські вчені для вивчення цього питання давали поддослідній групі разом з їжею субстрати, що містять речовини зі спеціальними світловими маркерами та спостерігали за допомогою рентгенологічного обладнання за їхньою дефекацію в різних позах. Висновок № 1. дійсно, в положенні навпочіпки вивідний канал кишечника приймає пряму траєкторію і відбувається безперешкодне, швидке випорожнення вмісту прямої кишки. Висновок № 2. все ж є ще альтруїсти, які заради наукового експерименту погодилися поглинати мічені субстрати та дозволили вести за собою спостереження під час такого делікатної справи, як дефекація! Тож, важливо пам'ятати, що положення навпочіпки при дефекації найбільш фізіологічне і сприяє легкому і швидкому випорожненню кишечнику. Цікаво, що геморой, патології кишечнику, дивертикули і запори - явища, поширені переважно в країнах, де випорожнення кишечнику відбувається за типом «сидячи на стільці». Причиною цього, особливо у молодих людей, є не слабка мускулатура, а саме підвищений тиск на кишечник. Деякі люди протягом дня тримають у великому напруженні м'язову стінку, що вкрай обтяжливо для нашого кишечника. Найчастіше вони навіть не помічають цього. Розвиток гемороїдальних вузлів є одним з механізмів компенсування підвищеного внутрішнього тиску в черевній порожнині. Дивертикули ж являють собою випинання кишкової стінки в порожнину кишечника, які за формою нагадують лампочку. Дуже багато патологій кишечника виникає через підвищеного тиску на стінки кишечника дефекації. Однак невірний спосіб випорожнення, безумовно, не єдина причина розвитку гемороїдальних вузлів і дивертикулів. Варто зазначити, що 1,2 мільярда людей, які звикли сидячи навпочіпки, не с траждають гемороєм або дивертикулезом кишечнику. Більш розвинена частина людства рано чи пізно стикається з проблемами, за рішенням яких відправляється до фахівців. Невже така розплата за комфортне сидіння на троні-унітазі замість справления потреби незвичним способом - сидячи на корточках? Але якби тільки це! Медики єдині в думці, що часта напруга черевної стінки і тужением в туалеті є одними з причин розвитку варикозу. Крім того, підвищується ризик розвитку інсультів, і навіть є випадки втрати свідомості під час дефекації. У разі виникнення проблем при дефекації рекомендується створити зручний для сфінктерів кут - прийняти положення сидячи навпочіпки. У більшій частині азіатських держав, країн Африки та Південної Америки люди справляють нужду саме в позі важкоатлета, що піднімає штангу, або гірськолижника на черговому повороті. Ми ж, навпаки, проводимо час, насолоджуючись на унітазі, при цьому читаючи газету, складаючи орігамі з туалетного паперу, вишукуємо погано вимиті кути нашої вбиральні або просто терпляче дивимося на протилежну стіну. Але можна просто змінити позу: верхню частину тулуба нахилити вперед, а під ноги поставити невисоку підставку - і вуаля! - правильний кут знайдений. Тепер можна зі спокійною душею читати газету, грати туалетним папером або розглядати навколишні предмети! #norgalax #норгалакс #каклечитьзапорвдомашнихусловиях #какбыстродействуетноргалакс #чтоделатьпризапоре #норгалакскаквводить #запорприбеременности #какизбавитьсяотзапора #запорлечение #найкращийзасібвідзапору #якпозбутисязапорушвидковдомашніхумовах #стресізапор #норгалакспослеродов #норгалаксотзывыфорум

Про смаки не сперечаються. По-перше, тому що смаки у всіх різні (одним подобається гарбуз, іншим - куряча гузка), по-друге, існують вікові і навіть гендерні відмінності сприйняття смаку. Наприклад, жінки на 20 % краще за чоловіків розрізняють солодкий смак, вони також на 10 % більш чутливі до кислої їжі. Цей факт пояснює фізіологією організму. У жінок більше смакових рецепторів, тому основна частина жіночого населення Землі любить цукерки, тістечка та інші солодощі. Якщо підійти до дзеркала та висунути язика, можна побачити на ньому так звані смакові сосочки, в кожному з яких знаходиться близько 100 клітин-рецепторів. Усі вони живуть в середньому до 10 днів, після чого замінюються новими. Тому протягом життя людина може відчувати смак однієї і тієї ж їжі по-різному. Смакові рецептори зібрані переважно на поверхні язика, однак окремі смакові рецептори розміщені також на слизовій оболонці щік, м'якого піднебіння, задній стінці глотки. Цікаво, що кількість функціональних смакових сосочків у дітей є більшою, ніж у дорослих. Певна смакова рецепторна клітина здатна розпізнавати лише один із п'яти смаків, змішані смакові відчуття утворюються завдяки комбінації цих основних смакових відчуттів (смак дозрілого апельсина сприймається як кисло-солодкий, а грейпфрута - як солодко-гіркий).  Будь-яка ділянка язика має смакові рецептори всіх п'яти смаків, але в різних співвідношеннях, що дозволяє розрізняти зони смаку, причому у середній частині язика смакових рецепторів немає. Їжа одночасно активує рецептори різних смаків, а остаточне відчуття смаку їжі — це результат роботи насамперед смакових центрів головного мозку, які дають нам відчуття «усередненого смаку». Так запевняють вчені, які ретельно досліджують діяльність нашого організму в різних умовах. І наводять наступні цікаві факти: • Якщо людині зав'язати очі та затиснути носа і дати пожувати яблуко, а потім цибулю, то вона не зможе їх розрізнити через низьку чутливість смакових рецепторів. • Суха їжа сприймається як позбавлена смаку. • Відчуття смаку залежить від концентрації речовини (наприклад, звичайна кухонна сіль за низької концентрації здається солодкою і лише, коли її концентрація зростає, відчувається солоною). • Прогулянка на свіжому повітрі, праця з невеликими фізичними навантаженнями загострює смакові відчуття, а важка робота, навпаки, притупляє їх.  • Голод підвищує відчуття солодкого, тоді як послаблює відчуття кислого. • Відчуття смаку тісно пов'язане зі сприйняттям запаху. • Коли людина голодна, їй майже все здається смачним, і навпаки, якщо вона добре наїлася, то навіть найкращі страви мало її зацікавлять. • Якщо людина одночасно нервує і їсть, то їй здається, що страви не мають смаку (під час стресу в людини зменшується виділення слини — явище «пересихання в роті», а смакові рецептори отримають набагато менше розчинених молекул їжі для аналізу).  • Смак має певне емоційне забарвлення, адже смачна їжа викликає приємні відчуття на відміну від несмачної. • Гарно оформлені стіл та страви сприяють появі апетиту.  • Розпізнавання смаків впливає на емоційну сферу людини: солодкі сполуки ласощі сприяють піднесенню настрою, гіркі - навпаки. Однак зловживати солодощами не варто: печиво, торти і кекси містять велику кількість жирів, мало води і клітковини. А це може призвести до запору. • Для сприйняття смакових відчуттів має температура їжі (наприклад, висока або низька її температура знижує смакові відчуття: при споживанні гарячого чаю із цукром він спочатку здається несолодким). • Найсприятливішою для смакового сприйняття є їжа, температура якої становить 15-35 °С. • Страви з неприємним запахом не будуть смачними. • Для сприйняття смаку морозива необхідна оцінка його не лише за хімічними, але й за механічними і тепловими ознаками. • Яскрава люстра над обіднім столом посилює смакові відчуття їжі, бо сприйняття смаку також пов'язане зі зоровими відчуттями .  • Коли закладено ніс під час нежиті, смакові відчуття порушуються. Отже, від смаку залежить дуже багато. Тож бережіть здоров'я та жівіть зі смаком! #norgalax #норгалакс #каклечитьзапорвдомашнихусловиях #какбыстродействуетноргалакс #чтоделатьпризапоре #норгалакскаквводить #запорприбеременности #какизбавитьсяотзапора #запорлечение #найкращийзасібвідзапору #якпозбутисязапорушвидковдомашніхумовах #питаниепризапоре #норгалакспослеродов #норгалаксотзывыфорум #вкус #смак #їжа #відчуття #харчування #рецепторисмаку